Краєзнавство

Моє рідне село

       Я народилась в Ружичанці,

       У мальовничому селі.

       Тут я зробила перші кроки,

       Ще й року не було мені.

       Люблю твої я краєвиди,

       Сади, ставки, зеленії гаї,

       Люблю, як в небі, над полями

       Співають пісні жайвір й солов’ї.

       Моє село – маленька Батьківщина,

       Красиве, любе, дороге.

       Нізащо в світі я не проміняю

       Своє село на інше будь-яке.

На мальовничій подільській землі розташувалось  село Ружичанка. Це моє рідне село. Тут народилися мої батьки, тут віддали своє тіло і душу в лоно рідної землі діди і прадіди, тут народилася і живу я.

Село... Це слово порівнюється з чимось стрімким і нестримним, великим і могутнім, ніжним і дорогим, здатним подолати всі перешкоди на життєвих дорогах. Село колишнє і сучасне, як воно змінюється, росте. І кожне село, як і кожна людина, має свою біографію, своє обличчя, свою назву, яка пов'язана з історією свого народу, свого краю. Не може бути майбутнього, якщо втрачено та забуте минуле. Кожна людина повинна зберігати у своїй душі скарби минулого.  Я дуже люблю своє село, тому вивчаю його історію, звичаї, збираю легенди про села, назви вулиць, різних місцин.